Понад 180 років тому побачив світ лірико-психологічний роман «Герой нашого часу». Короткий зміст твору допоможе зрозуміти сюжетні колізії та розкрити образ ключового персонажа. Аналіз розкриє авторський задум, тему й основний конфлікт твору. Розповімо про роман докладніше.
«Герой нашого часу»: короткий зміст
Роман «Герой нашего времени», читати який рекомендують школярам на уроках літератури, — твір багатоплановий. Він продовжує тему так званих зайвих людей, характерну для російської літератури 40-50-х років XIX століття.
Роман має нелінійну структуру оповіді. Зрозуміти твір можна, вивчивши його короткий зміст:
«Бела»
Роман «Герой нашого часу» починається з розділу «Бела». У ній оповідач знайомиться зі штабс-капітаном, якого читач знає як Максима Максимича.
Цей персонаж, своєю чергою, оповідає про головного героя роману — прапорщика Печоріна, з яким йому довелося служити в одній із фортець на Кавказі. Максим Максимич характеризує Печоріна як «славного малого», якого заслали на Кавказ після якоїсь неприємної історії.
Одного разу Максима Максимича і Печоріна запросив на весілля доньки місцевий князь. Там Печорін побачив Белу — молодшу доньку-красуню господаря. Серед запрошених був Казбіч — черкес, якого син господаря вмовляв продати коня за будь-які гроші. Навіть пропонував допомогу в крадіжці сестри.
Казбіч навідріз відмовився розлучатися з конем. Тоді Печорін скористався ситуацією. Він запропонував відволікти Казбіча, щоб хлопчик міг викрасти коня. Натомість на свої послуги зажадав Белу.
Хлопчик привіз сестру до фортеці, вкрав коня і зник назавжди, побоюючись помсти Казбіча. Печорін тримав дівчину під замком, намагався домогтися її уваги подарунками та приємними словами.
Згодом дівчина почала проявляти почуття до Печоріна, але сам герой втратив до неї інтерес і став більше часу проводити поза фортецею.
Одного разу Казбіч викрав дівчину. Коли Печорін і Максим Максимич кинулися в погоню, він поранив її та втік. Бела померла на руках Печоріна. Після похорону героя перевели в іншу частину.
«Максим Максимич»
Описуючи стислий зміст роману, слід згадати главу, яка самостійного значення не має, але допомагає автору розкрити образ героя. Отже, короткий зміст. «Герой нашого часу» допоможе дізнатися історію ще одного персонажа.
Дія відбувається в придорожньому готелі, де оповідач знову зустрічає Максима Максимича. Вони дізнаються, що тут же дорогою до Персії зупинився Печорін. Максим Максимич із радістю очікує зустрічі зі старим приятелем, але той не приходить ні ввечері, ні вночі.
Коли ж Печорін з’явився, він поводився холодно:
- Спочатку сказав, що поспішає їхати.
- На пропозицію Максима Максимича залишитися довше відповів відмовою.
- На запитання, що робити зі щоденником, який той зберігав багато років, Печорін відповів, що йому все одно.
Засмучений такою поведінкою героя, Максим Максимич віддав щоденник оповідачеві.
«Тамань»
Глава оповідає про пригоди Печоріна на Тамані, де він опинився під час службової поїздки. Він зупинився на березі в будинку, де жила стара і сліпий хлопчик. Уночі герой побачив, як хлопчик вирушає на берег, і пішов за ним.
Він побачив, як хлопчик і незнайома дівчина допомагають вивантажити вантаж із човна на берег. Вранці Печорін познайомився з дівчиною і пригрозив повідомити владі про контрабанду. Вона ввечері запросила його на побачення і спробувала зіштовхнути з човна в море. Герой утримався і зіштовхнув дівчину.
Пізніше він повернувся на місце, де зустрів контрабандистів уперше, і побачив, як дівчина з чоловіком відпливають на човні, залишивши на березі сліпого хлопчика. Печорін згодом шкодував, що порушив звичний уклад контрабандистів.
«Княжна Мері»
Лермонтов створив незвичайну композицію роману «Герой нашого часу». Короткий зміст твору продовжує розділ, написаний у формі щоденника. Дія відбувається в П’ятигорську.
Тут Печорін знайомиться з княгинею Ліговською та її дочкою Мері. Також у П’ятигорську перебуває юнкер Грушницький — старий знайомий героя. Останній намагається добитися уваги Мері. Печорін же, навпаки, уникає спілкування з Ліговськими, чим викликає інтерес у сімейства.
Далі події розвиваються швидко:
- Одного разу Печорін дізнається, що в Ліговських гостює далека родичка. Нею виявляється Віра — його колишня кохана.
- Після зустрічі між ними знову пробігає іскра.
- За пропозицією Віри Печорін частіше буває у Ліговських, залицяючись, щоб відвести очі від Мері. Цим він викликає ревнощі Грушницького.
Останній почав розпускати чутки про Печоріна і Мері, і герой викликав його на дуель. За задумом Грушницького в пістолеті Печоріна не мало бути патронів. Але герой дізнався про задум і змінив правила дуелі, запропонувавши стрілятися на краю прірви, щоб не залишилося шансів вижити.
Під час дуелі Печорін убив Грушницького. Начальство, отримавши інформацію про подію, перевело його на Кавказ у фортецю, де герой познайомився з Максимом Максимичем.
«Фаталіст»
Дія глави відбувається в одній із козачих станиць, куди доля закинула Печоріна. Під час одного з вечорів зайшла суперечка про долю. Вулич — один з офіцерів — посперечався з Печоріним, який побачив у нього маску смерті на обличчі. Вулич узяв перший-ліпший пістолет і вистрілив собі у скроню. Сталася осічка. Однак при наступному натисканні курка пістолет вистрілив, і куля влучила в стіну.
Офіцери розійшлися, а на ранок Печорін дізнався, що одного з офіцерів зарубав п’яний козак. Покійним виявився Вулич. Козак замкнувся в хаті й погрожував. Тільки Печоріну вистачило сміливості проникнути в будинок. Він хотів, як і Вулич, випробувати долю. Козак вистрілив, але куля не влучила в героя.
Цей випадок змусив Печоріна довго роздумувати, чи є він фаталістом.
«Герой нашого часу»: аналіз твору
Роман виявився епохальним твором. Критики побачили в ньому продовження традицій Пушкіна, а Бєлінський охрестив головного героя роману Лермонтова «Онєгіним нашого часу».
Ось які особливості твору виділяють літературознавці:
Задум та історія створення роману «Герой нашого часу»
Дослідники творчості Лермонтова вважають, що задум у письменника народився ще 1836 року за життя Пушкіна.
Лермонтов мав намір представити героя свого покоління, подібного до того, що зобразив Пушкін. Не дивно, що прізвище персонажу він обрав за назвою бурхливої річки Печори. Цим він хотів підкреслити і спадкоємність, і відмінність персонажа від пушкінського Онєгіна. Онега — спокійна рівнинна річка, яка географічно південніша за Печору. Після смерті Пушкіна Лермонтов поїхав служити на Кавказ, де визначився з образами та локаціями, які описані у творі.
До написання тексту письменник приступив 1838 року, видаючи окремі повісті. Першою побачила світ «Бела» (1839), а за нею — «Фаталіст» (1839). Хронологічно їхній зміст — це середина оповіді. «Тамань» — перший за хронологією оповідання розділ роману — було видано 1840 року.
«Герой нашого часу»: тема і конфлікт твору
Лермонтов продовжив тему зайвих людей — особливого типу літературних героїв, які сформувалися в 40-50-х роках XIX століття. Це люди дворянського походження, які не змогли реалізувати свої таланти в суспільно корисній діяльності та боролися з нудьгою, проводячи час за азартними іграми, влаштовуючи дуелі або кидаючи виклик нормам суспільної моралі.
Так, Печорін без докорів сумління руйнує сім’ю князя, який запросив його на весілля дочки. Унаслідок його дій син князя втік, а молодшу дочку Белу збезчестив Печорін, а потім убив Казбіч.
У П’ятигорську герой відновлює стосунки з Вірою, яка на той час заміжня жінка, і порушує усталені соціальні норми світського суспільства щодо Мері. При цьому він не шкодує про те, як вчинив із Мері або Белою, але йому шкода, що потривожив «чесних контрабандистів».
«Герой нашого часу»: особливості композиції та жанр
Оповідання роману побудовано так, що читач дізнається героя як з розповідей людей, які з ним знайомі, так і за матеріалами його записів. Глави роману розташовані не в хронологічному порядку. Тому читач спочатку дізнається про події у фортеці на Кавказі, де Печорін організував викрадення Бели, а потім про те, внаслідок яких перипетій долі він опинився на Кавказі.
Критики називають роман лірико-психологічним. Він поєднує в собі тему зайвої людини, характерну для російської літератури, з елементами західноєвропейського романтизму.
Головний герой роману «Герой нашого часу»
Після публікації роману критики розійшлися в думках. Ті, хто дотримувався слов’янофільської орієнтації, заявляли, що герої нашого часу, подібні до Печоріна, не характерні для російського суспільства. Вони лише породження шкідливих впливів Заходу.
Інші вважали, що зовсім іншу ідею закладав Лермонтов. «Герой нашого часу», на думку Бєлінського, описує трагедію покоління миколаївської епохи:
- Молоді люди виросли в епоху серйозних обмежень.
- Їм було складно вписатися в жорсткі соціальні рамки. Тому вони порушували суспільні норми і поводилися зухвало.
Печорін — спірна особистість. Йому не подобаються суспільні підвалини і своєю зухвалою поведінкою він всіляко показує це. Він не в змозі побудувати нормальні стосунки. Холодний із Максимом Максимичем, Мері та Белою, які виявляли до нього теплі почуття. Викликає ревнощі Грушницького, точно знаючи, що той закоханий у Мері.
Цікаво, що Печоріну не подобаються норми суспільства, до якого він належить, але він, не замислюючись, бере участь у колоніальній війні, розв’язаній цим суспільством. Герой також легко порушує соціальні норми, прийняті на Кавказі. Його не хвилює доля хлопчика, який заради коня змушений ховатися, почуття батька, який втратив сина й доньку, і Казбіча, який залишився без вірного друга.
«Герой нашого часу» — епохальний твір. З ним варто познайомитися, щоб дізнатися більше про особливості життя цілого покоління людей, які відчували себе зайвими в суспільстві, але не могли змінити ситуацію.
Дізнавайтеся про все першими
Підпишіться та дізнавайтеся про свіжі новини Казахстану, фото, відео та інші ексклюзиви.